БЛОГ - ВЕБ-СТУДІЯ SITEKAFE

Все те незриме світло - Ентоні Дорр. 15 найкращих цитат із літнього відпочинку в Албанії

img
"-Ти знаєш, чого нас вчить історія? Історія - це діло рук переможців. Хто перемагає, той і розказує, як усе було. Ми діємо заради власної користі. Звісно. 
Назви мені людину чи народ, що так не робить. Заковирка в тому, щоб визначити, у чому саме полягає ця користь".
 
Літо. Сонце. Море. Албанія. Ентоні Дорр. Все те незриме світло. 
Важка історія про світлих людей.
Про світло, яке ми інколи не помічаємо, але яке є повсюди.
Про світло, яке випромінюють тільки найкращі люди. Люди, яких не змінює ні війна, ні зрада, ні втрата найблищих людей.
Це важка історія про дорослих та дітей, яким не пощастило жити під мирним небом.
Ця історія чекає на вас.

"Звісно мозок замкнутий у суцільній темряві, діти, - каже голос. - У черепі він плаває у прозорій рідині, але світла не бачить. 
Проте світ, який він конструює в уяві, усе одно залитий світлом. Його переповнюють кольори і рухи. 
Отож, як, діти, вдається мозкові, що живе без дрібки світла, створити для нас осяяний світ?"

"-Твоя біда, Вернере, - каже Фредерік, - у тому, що ти й досі віриш, ніби твоє життя належить тобі."

"Я ніколи тебе не покину, навіть за мільйон років."

"Розплющте очі і побачте якомога більше, перш ніж вони заплющаться навіки."

"Невже це правильно - робити щось лише тому, що решта так робить?"

"Якими лабіринтами повниться цей світ! Гілки дерев, мереживо коренів, матриця кристалів, вулиці, які її батько відтворював у своїх моделях. 
Лабіринти мурексових мушель, рельєфні поверхні кленової кори, кісток орла всередині. І жоден із них, сказав би Етьєн, 
своєю складністю не переважає людський мозок, який напевно, є найскладнішою річчю на світі; кілограм вологи, у якому обертаються Всесвіти."

"Для таких людей час - це вода, що на їхніх очах повільно витікає із бочки. А насправді, - думає він, - час - це сяйливе озерце, яке несеш у долонях. 
Треба його з усіх сил захищати, берегти, старатися не пролити й краплі."

"Ті молоді жінки, що лишилися в місті, вбираються в лахміття, ховаються у підвалах. Юта чула, що бабусі вимазують онук екскрементами, 
зрізають їм волосся хлібними ножами, тільки щоб ті не приглянулися росіянам. Вона чула, що матері топлять дочок."

"Зберігайте спокій, - наставляє фрау Елена дівчат. Ганна, Сусанна, Клодія, Юта - їм ще не було й шістнадцяти років. 
Голос фрау Елени тихий і спустошений, але вона не здається зляканою. Хіба що розчарованою. - Зберігайте спокій, і вони не стануть стріляти. 
Я постараюся піти першою. Далі вони будуть добрішими."

"Фрау Елена веде хлопців в іншу кімнату. Її чути лише раз - вона кашляє, наче чимось похлинулась. Наступною йде Клодія. Вона не скрикує, тільки стогне.
Юта не дозволяє собі й звука. Усе так дивно впорядковано. Останнім заходить офіцер, пробує кожну із них по черзі, а лежачи на Юті, вимовляє кілька окремих слів,
і дивиться невідь-куди. Із виразу його напруженого, стражденного обличчя не зрозуміти, це лагідні слова чи зневажливі. Одеколон не перебиває його кінського смороду."

"Ніколи не припиняй вірити!"

"Ким ти иміг би стати."

"Що зробила війна з мрійниками!"

"Іноді я ловлю себе на тому, що дивлюся на море, забувши про свої обов'язки. Здається, воно таке велике, що може вмістити всі почуття, які здатна пережити людина."

Автор: Богдан Оліярчук


Теги: Саморозвиток

Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь.
Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.